Почнем з нагадування, що з 22 депутатів 10 ( 45% ) представляють партію Довіра, шість ( 27% ) це позапартійні, а по троє депутатіва ( по 14% відповідно ) мають дві партії - Рідне місто і За майбутнє.
Голосування відбувається за перевіреною схемою, хоч з технічних причин одна з груп змінилась і тепер голосування відбувається от де: Громада, ОТГ і Академія. З 24 по 27 голосуємо, а потім підбиваємо підсумки.
---
28 серпня результат такий (кількість голосів в порядку згадки форумів):
- Позапартійні 4 + 2 + 0 = 6
- Довіра 1 + 0 + 0 = 1
- Рідне місто 0 + 1 + 0 = 1
Що й казати, дуже мало. Себто підтримки в партій від тих, хто за них голосував, направляв на роботу в раду, майже ніякої. На відміну від того, що ми бачили минулого місяцю, коли йшлось про персоналії, лідерів громади. Графічно ставлення до партій виглядає приблизно так:
І тепер спробуємо осмислити.
Найперше, мабуть, треба зазначити, що як казати загалом про Україну, то таке ставлення до партій не новина. Але то взагалі, а на рівні ОТГ маємо конкретні цифри. І як на загальному рівні можна тільки констатувати цей стан і зітхати, то на рівні громади можна казати ще й про те, як же його змінювати? А треба? Без сумніву, бо без нормальних партій не можна збудувати нормальну країну - це політологічна аксіома, яку фахівці повторюють українцям вже давно. І очікуваний поступ, як вважається, мають забезпечити саме партії, вони мають навернутись до класичних схем партійного будівництва (європейської чи американської) і таки перетворитись на інституції будівництва європейської держави, а не збирання голосів для власних потреб.
То як же змінити ставлення виборців до партій на рівні ОТГ, з чого починати оте перетворення, новий підхід до партійного будівництва? Треба, як видається, звернутись до лідерів, ті мають подати позитивний приклад громаді. А чи схочуть? Чого це лідери мають агітувати за партії? Вони навіть і план соціально-економічного розвитку обговорювати не схотіли.
Передовсім, цілком можливо, що вони вже мають належний рівень політичної підготовки і для них це питання є вже вирішеним раз і назавжди. А як не мають? Тоді треба познайомитись з теорією. Втім аргументи щодо переваг партійності в роботі голови і ради ОТГ є й сьогодні. Без теорії, просто виходячи зі здорового глузду.
Почнемо з внутрішнього аспекту. Для плідного контакту голови зі своєю рідною ОТГшною радою, треба ж йому мати там "свою" фракцію. І, мабуть, відповідно налаштованих голів депутатських комісій. Зрозуміло, що все це не можна реалізувати без того, щоб таку спільноту чи робочу групу не утворити ще до виборів. Як мати на увазі спільну плідну роботу. Як це назвати? Ну можна, звісно, і клубом, але краще таки мати на увазі первинний партійний осередок.
Тепер про зовнішні зв'язки. Для успішного вирішення питань ОТГ в районі чи й області, там треба мати "свою" фракцію. Ну одного "свого" депутата явно замало, бо питань же багато, по різних напрямках. Відтак треба бути готовим до того, щоб налагодити у тих радах та виконкомах такі - саме партійні - зв'язки.
Як думаєте, є в тому рація? Як є що сказати, то, будь ласка, записуйтесь в автори Альманаху, звертайтесь до громади з власними зауваженнями і пропозиціями. Передовсім це запрошення до вже згаданих старих лідерів: вчіться, шановні, говорити з громадою цивілізовно, не ховайтесь по кущах, бо станете не просто старими, а бувшими. А як молоді активісти щось схочуть сказати, теж добре, може побачимо нового голову для ОТГ, молодого, активного, сучасного. Такого, що розуміє вагу організації, партійного принципу в політиці. Можна і заперечити, розказати про рух Окупай чи аналогічні позапартійні організації, що досягли великих успіхів у захисті інтересів трудящих. Теж годиться, бо започатковує рух, обговорення, зміни.
А можна і просто знизати плечима, мовляв, не тратьте, куме, сили... Скоріше за все ті 94 перегляди, що є при цьому тексті, так і закінчились.
Немає коментарів:
Дописати коментар